Любов сьогодні вбрана в синю мантію
У білу квіточку, розхристана і боса,
Не обіцяє, не дає гарантії,
Вона примхлива і простоволоса,
У неї все сюрпризики, капризики,
І жодної надії не серйозність,
Вона сьогодні зіткана із ризиків,
Із вишитими іграми й курйозами.
Вона тепер цвіте серед подружечок,
Розпилює там сміх і сонні зайчики –
А вчора ще в зелено-жовту смужечку
Задумана каталася в трамвайчику,
Присвячувала віршики і роздуми,
Оздоблювала думи, як мережечку,
В серцях, із бур’янами в них порослими
Вона собі протоптувала стежечку.
Любов надвечір шаль накине з ніжності,
А завтра, мабуть, вдягнеться в червоне,
Їй личать всі відтінки дивовижності,
Підвладні всі вершини і закони,
Вона ламає моду й знову створює –
Вона в клітинку, в дірочку, в трикути,
І образи любові так підкорюють,
Що всяк її хотів би роздягнути.
04.08.2010
дякую! тільки хотілося написати просто і легко...
кінець вийшов неочікуваним навіть для мене
