Всі тирани Сицилії ніколи не видумали гіршої муки, ніж заздрість. - Горацій (65 - 8 н.е.) Листи
Заморожений день, замуровані вікна,
Перекриті дороги, у заручники взяті вітри,
Переділені навпіл всі ріки, моря і струмки,
З неба у шахти загнані звірі, птахи й плазуни,
Сплющене сонце стало правильним еліпсом,
Місяць- трикутник на дубі старому завис,
ЗАЗДРІСТЬ оточує, сміється і опановує
Світом, що звузився до нікчемних границь.
Всі запасаються відчаєм, мукою, спрагою,
Глеки наповнюють густою слИною жаб,
Покірно ховаються в склепи бетонних квартир,
Всі відрікаються щастя, кохання і радості,
А ну ж бо ПОЗАЗДРЯТЬ,- що ж тоді?
Очі опущені бачать лиш стоптану землю,
Руки заховані в одяг брезентових шат,
Змащене тіло борсучим жиром,
Щоб не боліло в домовині від пролежнів,
Краще вчасно живим сховатись на цвИнтарі-
Від ЗАЗДРОСТІ підступних, чорних жнив.
тот кто завидует сам, счастлив по-сравнению с тем кто боится, что ему позавидуют - у первого есть надежда обрести предмет зависти, вторые из-за подозрений теряют друзей, прежде всего.
Интересная тема и звучит хорошо
Лана Сянська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Так, тема вічна, як людство. Мабуть ще первісна людина відчувала заздрість до мамонта, що він великий і йому тепло