Я ПРИЗНАЮСЬ ТОБІ В КОХАННІ, ЛЮБИЙ ( з раннього, лист Лізи до Едіка)
**** написаний зрання
Я сьогодні тобі написала
Свого першого раннього вірша,
Прочитай, і повір , він в натурі,-
Від АхмЄтової не гірший.
Я люблю тебе сонце за те,-
Що в кишенях твоїх зеленіє,
А краватка твоя від Кардена
Моє серце голубить і гріє.
Нам текіла уже надоїла?
Я від того не кіпішую,-
Тепер замовляй саке-
Папарацни мене,- і все…
Зробим разом усе по феншую.
Подаруй мені, любий мій,
Жагучий, зеленоокий-
Перстень, такий золотий,
З діамантом, як в скумбрії око.
І новенький сріблястий Rover?
Щоб у нім від'їжджав дах,
Я до тебе на ньому летітиму,
Як на крилах щасливий птах.
Потім скличем весілля гучне
І запросим вибраних гОстей,
Хай поети напишуть ессе,
Щоб читали їх замість тостів.
Ти зніматимеш з мене кліпи,
Я кохаю тебе до сліз,
Ти улюблений мій із віпів,
Я обожнюю твій шоубіз.
Буде бал, в нашу честь, коханий,
І тремтітимуть наші душі,
Менует у цей вечір пряний
Я станцюю з Валідом Арфушем.
Ну а потім – рай в шалаші,
Не де-інде – як на Бермудах,
Будем танути на піску
І кохатись до смерті будем.
Будуть заздрити друзі тобі
І казати: "Мо(ж)на Лізу?
А ти скажеш: «Звичайно - Ні!»
І нехай вони навіть не лізуть.
В твому імені Едуард
Вчувається серенада,
Ми вчора ходили в Брокард-
Ти хотів у кльозеті,- ззаду.
Ти кохання своє не ховай,
Як бакси в далекі офшори,
Викликай лімузин, приїжджай -
Я уже опустила штори.
Я кохаю тебе, повір,
Пакуй до мене валізи,
До нестями , до болю, до зір,-
Все... Невзмозі терпіти – Ліза.
Лано! Вірш звичайно класний!
Чомусь хотілося б, що б ви леліяли якусь галицьку, бандерштатську автентичність.
А ці всі "в натурє" джипи,Кардени, Арфуши, папарацци,ВІП, шоу-біз, офшори, лімузини!
Так само як саке,феншуй і решта фігні нехай донецькі проповідують!
Ну, Ровери можна залишити! Ровери - це святе!
І "кохатись до смерті""в клозеті ззаду" - це класно!
А я "фігею" від Вашого коменту, "прікольно" так написали.Дякую. 
