Давай подивимось на осінь..
На диво пору романтизму...
Повернем знову часу плин..
Знайдем себе там , ще щасливих..
Ти пам"ятаєш мокрі лави..*?
і кольори тодішніх днів...
ми танцювали пам"ятаєш*?
я ще не бачив таких днів...
Ти була мною, я тобою,
немов тікали в далечінь..
у пору неоромантизму,
розмальовуючи тінь...
Тепер це все уже не те...
Ми виросли з тодішніх днів..
Нас розділяють континенти..
безсмертний до життя порив...
А я так хочу повернутись.. .
У нашу.. вічно нашу осінь..
У парк пустий .. четверта лава..
Чакаю знову наших днів...
kycher
23.01.2010