Не проси, не віддам окуляри:
без них дійсність здається полудною.
Там за досвідом нишпорить старість,
підбирає цілунки розгублені -
у фольгу щоб тепло їх сховати;
шоколад був з вином і трояндами,
а на дні - міліграми утрати
з непристойно відчудженим прагненням.
Роздаю візитівки "для виду",
хоч однаково буду осібником.
(І куди від усіх вас подітись?)
В мене жовч корозійно-осіння є,
а із золота - лише волосся;
що ще взяти, хіба що автографа.
Я не грав, то то вам просто здалося,
не сміявсь, тільки тішився з того я:
коли ти у шовковому сарі
(я промерзну годинами будніми).
Не проси, не віддам окуляри,
без них дійсність здається полудною.
Подобоється мова "осібник", "здається полудною" та образи - "жовч корозійно-осіння", "шовкове сарі" . Задумка цікава, проте тема про ваше самітництво, чи відділеність від світу постійно випливає,і дратує. Я вважаю так, що дійсно самотня людина, яка думає, що її не розуміють, чи яка втомилася від навколишнього світу, не буде постійно ставити на цьому акценти. Або ви - песиміст, або симулянт.
Perelubnik відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Де Ви тут самітництво побачили? І хто казав, що мене "не розуміють"?
Не песиміст; а симулянт... хто зна.
