ми пили місто, захлинаючись п*янким ароматом свіжого дощу. ми мали можливість цитувати кохання верлібром. ми плили у течії скреготу вільних думок, без плачу. ми чекали грози, що прилине могуча із вітром.
ID: 186554 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 27.04.2010 23:02:08 © дата внесення змiн: 27.04.2010 23:02:08 автор: Helia
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie