Я запитів не кидаю в альбоми,
У ті зібрання, вкриті пилом зим,
Лише тому, що ти ще невідомий,
І буде щось, та вже не так, як з ним.
Можливо, ми гулятимемо вранці
І разом смакуватимемо чай,
Взуватимем на двох єдині капці,
І створимо собі подібний файл.
А, може, ми в обідніх передзвонах
Сміятимемось разом із шефів.
Стоятимемо в зустрічних заторах
На дивних перехрестях двох шляхів.
Ми зможемо мої читати вірші,
Й дивитись на його репортажі,
Та з ним ніколи я не буду лишня,
Й ніколи ми не будемо чужі.
Ми бігати почнемо спільні кроси,
Намотувати кола для снаги,
Ходитимем по кухні голі й босі,
Й спечемо із сливками пироги.
Звичайно, ми прийдем до цього парку,
Й на лавці цій обіймемось впритул,
Нам буде від ночей нестримно й жарко,
і мило від тіней своїх фігур.
Ми, може, на балет підемо якось,
А, може, на виставу у театр,
Та з того аж ніяк не менше щастя,
Й обіцянок пустих, як тих примар.
Я пошуків не стану починати,
На місці, де був ти ще прийде він.
Не буду цей альбом переглядати,
Бо що пройшло, - те стало шансом змін.
