Я знов запізнилась, такі вже у мене гени,
Мабуть переплутала весни, чи просто перон,
Мою інтуїцію нахабно підвели стільникові антени,
Я знов поза межами, справжнім був лише сон.
Ми різними рейсами нашим життям до сьогодні летіли
На весняних летовищах літаками небо шумить
Термінали і терміни нас нажаль не жаліли
І лиш випадковість чомусь зіткнула на мить
Що ж, щось міняти в житті вже немає сенсу,
І розклад і час підтасований іншій, коханій, давно,
Я так, випадкова туристка, жертва затримки рейсу
І на злітну смугу з тобою потрапить мені не дано.
Бувай, не дивись у вікно, бо раптом ще знудить,
І я не дивитимусь в небо прозоре, де твій літак?
Один відлетить, не біда, прибуде другий,
Тільки потім запізно буде на слово "Так".
.
