Заручниця я, на дев’ятому поверсі,
Вікна забиті дошками ревності
І у моєму захриплому голосі
Відчаю ноти і самогубства певність.
Визволятись не хочу, знаєте, хто я?
Я зазомбована, стерта, розмита,
Фарба на портреті роботи Гойї,
Візьміть, це минулого щастя відбитки.
Вони на щоках його і на одязі,
На горнятку кави і на його подушці,
Звідси піти я невзмозі,
Дивіться, він тримає мене на мушці.
Залиште мене у заручницях,
Я сама наклала кайданки
На долю свою, буду мучитись,
Жива і мертва його приманка.
