Коли захочеш щось зробити,
До кабінету йди молитись.
Розкажеш все, про що ти знав,
Чого привів тебе твій схвал.
Та не забудь, що вуха в нього,
Такі ж глухі, як і дорога.
Скільки не бий та не тупцюй,
Стоїш на місці, -плач, і плюй.
Та так стоятимеш ще довго,
А навкруги яри, болото…
Не ступиш кроку й не пройдеш,
Якщо під себе не сипнеш.
Чогось м’якого, кращ твердого.
Та не даси його як мога, - більш!
І лиш тоді… На тверде спершись,
Ти зробиш крок, можливо й два.
Поки не скінчиться тверда,
Або ж м’яка, ота підстилка.
Для ям, ярів, боліт… Щоб видка,
Пихата постать з кабінету
Змогла прозвітувати зверху,
Як добре «справа» завершилась,
І скільки сили знадобилось,
Казенних коштів, ще й яких!...
Що аж бюджет весь опустів.
Отак й долають на Вкраїні -
Ями, яри й болотні милі.
Ти постели та ще й додай,
І не забуде тебе край!
Відмітять може і дадуть,
Чи лист, чи орден, та одна суть:
Якщо ти хочеш, щось сказати,
Або зробити, чи здолати…
Ну щось таке, що від душі,
Щоб було краще на землі,
Чи у селі, чи край дороги.
Чи то у хаті, чи у полі,
Чи на роботі, - там де хоч...
Не забувай, про власний борг!
За їх труди тяжкі й пихаті,
Лиш східці в гору рахувати.
Казенні кошти та листи,
Прошення й інші папірці.
Що ям нарили по країні,
По рідній нашій Україні.
Так ось за те, щоб рот розкрити,
А не то, щоб щось зробити.
Віддай свій борг та підстели,
Під кабінет, - м’які й тверді…
Й не камінці, й не папірці,
А водні знаки грошові!
Та так, щоб дав, - та і забудь…
У цьому й вся вкраїнська суть,
Тих кабінетних трударів.
Що знають все: що де, й почім.
І про роботу прозвітують,
“Цифірку” гарну намалюють,
Замажуть очі вся і всім!..
Себе лиш чують, - в них це гімн!..
До дяки справа не дійде.
Це - кабінет! У цьому й все !..
ID:
174719
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 01.03.2010 08:39:05
© дата внесення змiн: 01.03.2010 08:39:05
автор: Сергій Кріпак*
Вкажіть причину вашої скарги
|
