Я знаю, як на чистому листі –
На аркуші паперу білім
З-під рук митця з’являються прості
Штрихи, такі легенькі та сміливі.
Один за одним в танці закружляли,
В їх хороводі розрізняю силует.
Вони майбутньою картиною вже стали –
Це натюрморт, пейзаж або портрет.
Слідкую далі так уважно за руками.
Це не художник, ні! Це – чарівник!
Хоча він і живе поруч із нами –
У нашім світі він давно вже зник.
Тут для високого польоту тісно,
Немає місця, щоб розправить крила.
Він не міняв омріяне на дійсне,
Він оживляє світле і красиве.
Його картини – не заради грошей,
І він художник – не заради слави,
А щоб будити чисте і хороше,
Щоб крига в наших душах розтавала…
