Цей новий рік, як завжди зустрічали,
Із вечора у грудні засідали.
Аж другого ми січня встали,
Що було першого не пам’ятали.
Хтось маску з олів’є зробив,
Хтось з пляшкою в зубах ходив,
Були такі, що і ходити не могли,
І взагалі не знали де вони.
В одного щось губа розбита?
Петарда то була - не сигарета,
Один з подушкою пообнімався,
В коханні певне їй признався.
А потім щось десь заграло,
Всі вибігли і сніжки грали,
Кидались снігом, падали самі,
А скільки сміху, як вставали всі….
Веселі були вихідні.
Чи то були святкові дні?
Та дивно було лиш одне, -
Усі питали:- «перше січня де?»
Оценка поэта: 5 А я 5 поставлю!!! Не весь же час писати лірику і рюмзати за коханням (хоч я так і пишу і не в образу іншим авторам), просто інколи такі прості віршики (нехай і про пянку) змушують усміхнутись!!!!!!!!!!!!!
Хірург відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! я теж вважаю, що добре коли щось викликає невимушену посмішку і можливо піднімає настрій, і не важливо чи це серьозне чи щось примітивне. З себе теж треба посміятись і веселі моменти записати, а то тільки сумне.
прикольно, але намагайся не римувати дієсловами - то в репі гарно іде, а в простій поезії віддає попсою
