Я тебе шукала у предранковім мареві,
Посеред рос у траві, сліз ранкової Зорі,
Серед квітів, ще не прокинувшихся від сну,
Бо сонце, своїми промінчиками ще не осушило росу.
Не поцілувало воно ще їх серединки і пелюстки,
Не розкрилися назустріч вітру вони,
Поки, що тиша навкруги, не шелестить листя їх,
Бо вітер ще теж спить але вже чую, позіхає він.
Залоскоче він зеленії трави, листя, тоненькі стебельки
І прокинуться вони, розкриються квітів пелюстки,
Назустріч сонячним промінчикам потягнуться всі
Для поцілунку, для життя, для любові в природі і на Землі.
Не буде ні сліз, ні горя, тільки радість в душі сталою стане,
Від поцілунку сонячного проміння, такого ніжного, лагідного,
Такого материнського, божественного, розквітне любов моя,
Оповита неземною красою, я порину у твої сни, на небеса і знайду тебе.