І знов сидиш ти наодинці
та вже не в тій пустій хатинці,
навколо все нове
життя пливе,життя пливе.
Ти відкриваєш шторку
і бачиш не те що кожного вівторку,
там знову щось нове,
а дощ іде ,а дощ іде.
Тобі напевно дивно,
чи може всеодно?!
Ти згадуєш,обдумуєш усе,
проте навіщо це,навіщо це?!
Ось завтра зайдеш у кафе,
де там можливо хтось і жде.
Та чи потрібно це тобі?!
непевно ні,напевно ні.
Ти знову включиш спорт канал,
а там кінець,а там фінал.
По інтері нічо не йде,
та це пусте ,та це пусте.
Ти ляжеш тихо на траву,
дивлячись у гору,в висоту.
Заплющувати очі ти не хочеш,
у гору вище ,у гору хочеш.
Та раптом все здається дуже сіре.
хоча нове проте чуже
і ти змінюєшся на очах,
о ні це жах,о ні це жах.
Чи усе таким лишати,
чи плівку назад перемотати,
де відповіді шукати,
ну хто,ну хто це може знати?!
