1.
Винобрання -
щорічний збір винограду,
освячення плодів снаги і праці,
а ще - безжальних підсумків
і довгих медитацій
під шерехатою вологістю склепінь
у винних погребах
над темою
щорічного збирання
самосвідомості вини -
сочиться крапля за краплею
у ще нерозбиту склянку
крихкості душі...
2.
Вино у склянці
пів-напів -
метафора
наповнення і пустоти,
коли ж хоча б одне із них
наповниться по вінця -
спотвориться в переступ,
у коливання рівноваги,
де світло й тінь -
заручники своїх одвічних битв..
3.
Вино й вина -
двійня,
вони споріднені немов
любов і перелюб..
У тьмянім мерехтінні свіч
вино червоне -
наче пристрасть і блукань жага,
терпкість земна
і біль
покриток-породіль;
червінь вини - важка, мов камінь -
невідшліфований рубін,
що має надто гострі грані;
червінь вини - сумління червяки,
вони - фатальний слід, незмита кров,
що запеклася на рубцях душі..
Біле вино - це світло сонячних краплин,
це струмування чистих вод
у підземеллі від коріння до листків
і наливання соку в гронах,
нeмов y серці життєдайних слів...
Біла вина -
покаяний, відмолений і відболілий гріх,
що огортає душу павутинним волокном із білих риз,
мов голий i зaмерзлий виноградник свіжий сніг.
4.
Виноград на соломі -
повільне дозрівання
пізнього збору
i відпочивання
ворсистих в паморозі грон,
щоб потім при коштуванні
хмільного скарбу
війнуло в душу
старим диким садом -
солодом абрикос,
яблук, груш, ожин,
серпневим медом
і духом свіжоскошеного сіна,
що парує
на луках
під теплим
зоряним небом.
5.
Крижане вино -
зморшки сушеного винограду,
де кристалики води
не сміють розтати:
сік такий густий, мов кров
і концентрат iз благодаті.
Крижане вино -
есенція,
десерт,
родзинка,
старість...
А до мене - Віка.
