...слова зірвалися з губ
мoв заблукалі білі птахи -
вони ще досі кружляють у піднебессі,
шукаючи свого притулку -
твоєї душі..
Тиша між ними - то видих і вдих,
то лопотіння пташиних крил,
то гострий свист
зигзагоподібного
розтинання повітря,
то безголосий крик,
що злетів стрілою увись і завис
німим знаком питання
без відповіді...
Слова зірвуться з уст
наче з квіту краплини роси..
ці росинки - замерзлі,
вони дзенькнуть
об зтужавіле тіло землі -
і розіб´ються на міліони,
на міліарди іскристих друзок..
А ти, мій мовчазливий друже,
колись, може, позбираєш ці осколки докупки,
зліпиш собі з них магічну кришталеву кульку -
в ній віддзеркаляться блиск моїх очей,
небо
і на його тлі -
біла зграя перелітних птахів,
яким вже давно час для повернення
(якщо приманиш-прикличеш їх -
вони таки
колись долетять до тебе)...
...................................
Час для повернення..
час повернення...
час душі...
час... час... - він летить
ув одному циклічному напрямi,
бо час - це всього лиш
слова/безпритульні птахи/крихкі краплі роси,
що зриваються,
злітають,
крижаніють за памороззя
і...розбиваються
об зимову твердь твого серця...
....................
час повернення,
час народження
нових слів...
Від мене Вам ароматний кошичок! 
