В моїй душі я відчуваю бурхливі реакції
Від вашої злості, від вашої ненависті
Ви навіть не вірити словам щирості
Вам навіть начхати на мої виправдання
Ви думаєте, що слова мої – вітер,
Ви думаєте, що серце ніколи не плаче.
Я ж не робот якийсь, я ж людина
Такий, як усі, такий, як і ти,
Такий, як вони.
І знову, і знову впадаю в депресію
І знову не знаю, що тут діється.
У голові моїй пробки вимкнуто
Ввімкнути їх ніхто не збирається
А знову і знову з мене знущяється
Нерви мої знову напружені,
Мозок кипить від злої ненависті
Очі мої кров’ю наливаються
В крові алкоголь з’являється
Руки тремтять від напруги
Вуха нічого не хочуть чути
Ще трішки і серце мабуть вибухне.
Розмовляти ні з ким більше не хочеться
Знову думка у голові з’являється
Покінчити з життям а я ще вагаюся.
(12.06.2008)