Як наполегливо Ти змінюєш мене,
Втираючи мені в обличчя сльози.
Відрізавши від серця дороге,
Змінивши в ньому стару огорожу.
Так боляче, бо Ти ламаєш те,
З чим я жила весь час, рвучи свободу,
Та перші зморшки – від тої свободи,
Коли тобі дозволено усе.....
Воно в кювет життя моє несе
В брудних руках де знівечені долі!!!!
Мої думки мов вічності розрив,
Щось хаотичне і безцеремонне,
У всіх свій шлях і врешті рецидив –
Повернення до старої дороги,
Щоб зрозуміти, що в мені снує,
Бажання стати трішечки інакше,
ТА НІ, змінити докорінно ВСЕ
Й не плакати від тяжкою утрати
Свого старого грішного життя,
Яке згризало стелю наді мною,
Воно як лихоманка підрива
Імунітет душевного покою.
Ти змінюєш мене, це просто шок
І від усіх звучить стільки погроз!!!!
Від серця мОго замінив замОк,
А ключ до нього – це Ісус Христос.
(16.04.2009)
