из папки "серебряный, золотой век"
Є у твоїх годинах тиша, не лиш хід.
До того ж їхній шлях йде не по колу.
Не тільки миша у годиннику, а й кіт;
вони живуть, либонь, удвох посполу.
Тремтять, шкребуть, укупі, плутаються в днях.
Ця метушня, гризня, неперебутність
геть непомітні — в селах так щодня,
тут взагалі в хатах роїться живність.
День, нічь, година кожна губляться в умі,
років минулих неживі фігури
імлою криються — найпаче до зими,
коли юрмляться в сінях кози, вівці, кури.
2о24