У когось — захід, а у когось — схід...
Життя іде, нема йому зупину.
Хтось -до іде, а хтось іде вже... -від,
До того -від зали́шилась хвилина.
Сторінку за сторінкою "читач"
Життя чуже без дозволу гортає.
Йому "цікаві" сміх чужий і плач,
Бо власного свого, на жаль, немає.
А хтось живе на лезі почуттів,
Кохає до безтями, рве стосунки...
На суд людський мільярди йдуть життів,
Від того суду в них нема рятунку...
А судді хто?.. Такі ж , як і усі —
Поранені, та теж не раз судимі...
Життя (в усій потворності й красі),
В буденній прозі й урочистій римі.
Дуже часто люди "одягають" на себе мантію судді... І так гатять молотком, виголошуючи вирок, що дивуєшся для чого їм це. Своє життя наповнене проблемами, а їм охота лізти в чуже.Дякую за розуміння.
саме так 
А судді хто? А чи судити варто, ти запитай ,що тримаєш у своїй душі... Та мабуть і відповідь є в цьому вірші,адже всі душі не безгрішні... 
