ТА́ЇННЯ
Життя роджа́є все – милується-всміхається,
Між пелюстка́ми бавиться й втішається…
А світ радіє в ро́зсипах, меду́ючи із кварт.
Воно буяє – та́їться, суцвіттями купається,
Кров мріє на шипа́х, спала́ючи в дух гарт…
Життя вінчає-зве – і любиться-кохається,
З світанками зорюється й зніжа́ється…
Аж мліє в млості з со́лоду, чаклуючи на фарт.
Зерно зріва́ цілується, нектарами вмивається,
В плодах рясніє, щастями зриваючи азарт…
Життя спливає вже – і жу́риться, не грається,
У зраді цвіт краде́: злодю́ється, не кається…
Коло́ду сіє ген і слі́пнеться, зітха́ючи без карт.
Жорно́ вбиває й рве – куйо́вдиться-смеркається,
Як помста тліє, ги́неться, вмира́ючи на жарт…
Павло Гай-Нижник8 вересня 2024 р.
