* * *
Кажуть, сльози душу очищають.
А якщо їх виплакано море.
Скільки ж сліз душа в собі вміщає?
Як там ділять місце втіха й горе?
Та на щастя крайнощі не спорять,
відтепер й собі признатись мушу –
годі нервувати, досить горя,
втішні сльози оросили душу.
Ні краплини заздрощів не маю,
і про гонор мова не ведеться.
Рівновагу почуттів тримаю,
не спішу у вир на поклик серця.
Життєздатність тиха і стабільна,
все частіше з пам’яттю розмова.
Я спокійна і на диво… вільна,
від чужих обов’язків і слова.
07.11.2020
