Дві хатини, дві - ЛЮДИНИ!
Дві душі народу,
Черкащина й Буковина
Дали в нагороду
Нам щоб знали чиї діти,
Де наше коріння,
Щоб єднались, щоб братались
Усі покоління.
Кирилівка й Чортория
Прості, тихі села
Їх на шани п'єдестал
В свій час доля звела,
Бо плекали і зростили
Тараса й Івана,
Доля яких білим й чорним
Стіжком й хрестом брана.
У Тараса, при хатині,
Широка долина,
А в Івана пагорб дужий,
Наче полонина.
Села рівні, непримітні
Та при їх оселях
Оази створив Всевишній,
Неначе в пустелях.
Тарас думав хто в долині
Небо підпирає,
Іван, що рідна земля
В височінь здіймає.
Мандрували їхні душі
Горами й степами,
Вбираючи ту красу,
Яку тут віками
Берегли і шанували,
Щоб правнукам дати
І в лихі години
Хто ми й чиї знати.
Було добро в їхніх долях,
Та горя багато
Не давали їм творити
Сатрапи завзято.
Зась писати, малювати,
Україну величати
В віршах і з кіноекрана,
В їхніх душах рана рвана
Пекла й доконала
І обох у сорок сім
В засвіти забрала.
Та залишили нам в спадок
Велич й силу духу,
Подолаєм ( куди ж дітись)
Й чергову розруху.
Відвідуймо місця сили,
З джерел пиймо воду,
Примножуймо Славу
Древнього народу!
16.06.2024 р
