Я не аскет, мене лякає тиша.
Самотність теж не подруга мені.
Сумує сад за вітром, що залишив
Його, заради гри на стороні.
Думки літають у пустій кімнаті,
Луною відбиваються від стін.
Бувають фрази іноді крилаті,
Та їх не чують, бо я сам… один.
Як гарно коли линуть різні звуки,
Коли шумить наповнене життя.
Коли до тебе доторкнулися руки
І ти сприйняв блаженства відчуття.
Вночі сопіння, а удень розмови,
Заповнена по вінця пустота.
Тоді і сни бувають кольорові,
Під муркотіння сірого кота.
8.07.24р. Олександр Степан.