Скільки б не набралося причин,
як би не тримали в карантині,
линь, хоча б душею відпочинь
на привіллі милої Волині.
Поспішай до рідної землі,
як щаслива випаде нагода.
Линь додому так як журавлі,
з ними оживає вся природа.
Добирайся, друже, до села,
зникне зимня втома і досада.
Там, куди б стежина повела,
для душі і ліки, і розрада.
Мабуть винуваті в тім роки,
кваплюся в дитинство босоноге.
До Волині тягнуться нитки,
у думках до неї всі дороги.
Вже й весна розкішно відцвіла,
літо барви сіє на планеті.
Я багато ще б розповіла,
літні дні марную в інтернеті…
Ви ж, не тратьте часу на байки,
де дитинство – мрії кольорові.
Поспішайте на Волинь, таки –
навпростець до вічної любові.
27.06.2020
