САДОК
Садок росою зранку щільно вмився,
Кафтан новенький,смарагдовий сяє,
Розправив свої лапи,обтрусився,
Боки під теплим сонцем вигріває.
Старенька яблуня з під брів чорно-зелених,
Поглянула своїм рожевим оком,
Із нею вишня привіталась чемно,
Налита молодим весняним соком.
Лиш сестри сливки солодко дрімають,
Вони ще в сукні білосніжні не оділись,
Чи то,загравшись, пізно спать лягають,
Чи молоденькі,шити не навчились.
Весь світ потонув у нектарі з меду,
П'янкий,рожево-білий оріон,
Весняну неповторну оперету,
Виконують птахи на сценах з крон.
Чи то є рай,чи то є світ казковий,
Але від цих неперевершених картин,
В душі солодкий трепіт, чудотворний,
Цілюща сила найпрекрасніших хвилин.
