Мов неймовірно-фантастичне кошеня,
Очами-зорями, пухким рудим волоссям
Зачарувала, не торкнувшись досі,
Відразу впала в душу навмання
І засліпила, погляд лиш упав,
Торкнувся вуст твоїх чарівно-ніжних,
Лише на мить зимово-білосніжних,
Та миттю зрозумів, що все дарма…
Дарма життя без тебе марнував,
Дарма про щастя я не мріяв щиро,
Дарма його не бачив та не вірив,
Дарма рудий я колір зневажав…
Бо ж ти за мить перевернула світ,
Змінила мій світогляд, посміхнувшись,
Та ніби промінь сонця, доторкнувшись
Додала нові фарби до палітр.
Навколо більше усмішок дода'ла,
Дода'ла більше щирості й емоцій,
Коли по-особливому палала
Своїм єством з енергією Сонця…
Така руда, як сонечко грайливе
Й мов полум'я, жива без перестану…
Така безмежно ніжна та щаслива,
Закохана довіку та кохана.
2014 р.
