Співає дику пісню заметіль,
Вітрисько трощить гілля на тополі.
Немовби стелить снігову постіль,
Розлючено на почорнілім полі.
Гудуть дроти на схилених стовпах,
На пару з завірюхою щосили.
І заметіль неначе білий птах
Тренує в герці занімілі крила.
Бреду я полем, слухаю пісні,
Що завиває вітер, опівночі,
Втрачаю сили, майже уві сні,
Ввижаються твої чарівні очі .
Кидає вітер льодяні джмелі
В моє обличчя, дістає до тіла,
В думках давно до тебе б полетів.
І ти б мене в обіймах відігріла.
Та заметіль із вітром не дають
Знайти дорогу, по степу блукаю.
Вітри сліди до ранку заметуть,
І чи дійду? Не знаю я... . Не знаю.
