Гриби з Юггота - 23 («Fungi from Yuggoth» by Howard Phillips Lovecraft)
23. Міраж
Не знаю, був колись, чи є і зараз –
Той світ в потоці часу, що блукав,
Та мерехтить ця пурпуром примара,
Хоча то сни неясні, а не яв.
Річок там дзюркіт і химерні вежі,
Склепінь яскравих диво-лабіринт
І небесами полум‘я пожежі –
Мов захід взимку, фантастичний вид.
Боліт великих береги безлюдні,
Птахи величні, вітер, осока,
Село, дзвіниця біла, з неї чутні
Дзвони вечірні, їх несе ріка.
Тих місць не знаю й не спитаю сам,
Коли й чому я був чи буду там.
XXIII. Mirage
I do not know if ever it existed—
That lost world floating dimly on Time’s stream—
And yet I see it often, violet-misted,
And shimmering at the back of some vague dream.
There were strange towers and curious lapping rivers,
Labyrinths of wonder, and low vaults of light,
And bough-crossed skies of flame, like that which quivers
Wistfully just before a winter’s night.
Great moors led off to sedgy shores unpeopled,
Where vast birds wheeled, while on a windswept hill
There was a village, ancient and white-steepled,
With evening chimes for which I listen still.
I do not know what land it is—or dare
Ask when or why I was, or will be, there.
Дякую, Зоя. В мене це місце теж викликало сумнів, ось на цьому ресурсі https://slovnyk.ua/nagolos.php такі наголоси у фразі "дзвонИ вечІрні" хоча я частіше чув "дзвОни". Поки залишу як є.
