У кожного із нас – думка своя
(по крайній мірі мала б бути!),
але чомусь всім співи солов’я
весною хочеться почути,
бо він з-за моря прилітав до нас
щоб тут, на нашій Батьківщині,
коли настане сприятливий час,
співати про любов своїй родині.
Але яким не був би солов’їний спів
приємним вуху і прекрасним твором,
мені миліш синиччине «тінь-тінь»
й цвірінькання горобчиків всім хором,
бо попри холод, голод і страхи
вони не покидають землю рідну,
і цілий рік співають ці птахи,
і дякують за все їй принагідно.
У кожного із вас думка своя
про тих, хто обрав долю солов’я,
але, на мою думку, – важливіші ролі
у тих, хто з чужиною свої долі
і свою пісню не єднав,
і Батьківщину не лишав
в години тяжкі, чи в негоду,
яку сприймав як нагороду.
