Спустився дощ, хоч сніг ми виглядали,
Став вечір темним, мокрим і сумним.
На склі, мов сльози густо накрапали,
Небесні коси і зникали, ніби дим.
Машини шматували дар природи,
Від світла фар калюжі мов моря.
Зимовий дощ-це примха від природи,
У хмарах сірих заховалася зоря.
Холодна ніч проплаче аж до ранку,
Сліди вчорашні трохи позмива.
Гарячий чай, яєчня до сніданку,
Дзюрчить із ринви дощова вода.
Короткі перебіжки з хати в хату,
Під парасолю настрій заховавсь,
От якби сніг, усі взяли б лопати,
Тоді б зима насправді почалась!
3.01.24. Олександр Степан.
