Пам'яті мого друга
художника, поета -
Миколая Стряпана
Чому не наполіг я на своєму,
То, може, все було би по-другому?
Тепер уже не вирішить дилему.
І друг мій не повернеться додому.
Приходити до друга в гості міг ще,
Йому якісь нові читати вірші,
І що були би, може, не найліпші,
І все ж таки були би не найгірші.
І скільки ж віршів ми не дочитали,
Наговоритись толком ми не встигли.
І доля дарувала нам чимало,
Палав вогонь у серці, наче в тиглі.
І що ж терзатися оцим? - якби ж то ...
І до кінця ще очі не просохли.
І якось треба все це пережити.
Читаю вірші, - начебто удвох ми.
