Осиротіле материнство...
Війна забрала кращих...
— Соколик мамин, моя дитина,
Ангеликом полинув в небеса.
На кого ти мене полишив, сину? —
І подумки його все воскреса.
Все у думках щасливі дні й хвилини,
Коли вагітною була дитям.
Як в радості й коханні народила
Й синочку милому дала життя.
Пригадує перші слова та кроки,
Забави, радощі, кумедні фрази.
Як став школяриком й усі уроки,
Перше кохання й перші образи.
Згадала юність, як став зростати:
Студентство, пари і дівчини́ну,
І щирий поклик серця захищати
Рідну землю, неньку – Батьківщину.
В молитвах дні, в молитвах темні ночі,
Лице вмивається сльозами.
"Боже, збережи, — блага щоночі, —
Дитя єдине в Твоєму храмі!"
Раптом луна дзвінок, ввесь світ завмер...
Упала в прірву відчаю і болю.
— Чому жива ще? А він, синок, помер...—
І страшне горе ввійшло у долю.
Як пережити, здолати божевілля?
Де взяти сили, щоб раз вдихнути?
Війна забрала кращих. Від безсилля,
Не знає, бідна, як у світі бути.
Осиротіле материнство...
Війна забрала кращих...
07.10.2023.
Ілюстрація з інтернету.
Вразила презентація книги Марії Матіос "Мати", видавництва Абабагаламага. У книзі розповідається про п'ять жінок у яких різні долі, але об'єднує їх одне — найстрашніше, що може спіткати маму, — втрата єдиного сина.
"Кожна переживає горе по-своєму, а разом вони доповнюють одна одну і розкривають усю глибину й розпач трагедії осиротілого материнства".
Осиротіле материнство — ця фраза так вразила мене, що не задумуючись я відразу написала вірша.
Я дуже співчуваю мамам, які втратили саме найдорожче у світі.
Я не зможу уявити їхній біль...
Щиро дякую і земний уклін.
Героям Слава!
Щиро дякую Вам за Вашу відгук. Я вагалася чи публікувати вірш чи ні. Тема така дуже тонка і дуже страшна.
Вічна пам'ять всім нашим полеглим захисникам та захисницям⚘⚘🇺🇦💙💛
