(продовження)
Квітка в молодості був великим чепуруном... Саме такий образ передано на українській поштовій марці... (2003 р)... Але із роками одягався дуже скромно, завжди. Непоганий приклад для всіх. Особливо - для літераторів київського літ-п`ятачка... Бачив я їх доволі...
Літературні заняття Основ`яненку приносили не багато, головним чином покривали витрати на придбання журналів і книг. Доречі, саме він і був організатором першого харківського журналу... Украинскій вѣстникъ...
Для Харківщини працювали всі його родичі. Навіть утворення міста Харкова було можливе завдяки старанням його діда.
Все життя виказує в нім поміщика-дворянина, гордого честю своїх предків, і водночас його повісті відрізняються сильною симпатією до простого народу. Саме Квітка написав першу коротку українську історію для простолюдинів -українською мовоюі, але вона не надрукована. На жаль і по сей день...
Квітка взагалі бажав писати для народу, але це не завжди виходило друком: коротка священна історія теж залишилася в рукописі; бесіди про порятунок душі втратилися; коротке зведення кримінальних законів для народу, про що Квітка мріяв, останніми роками, будучи суддею і бачивши, які нікчемні знання простолюдинів в цьому відношенні, не були завершені; надруковані лише "Листи до люб'язних земляків" етично-публіцистичного характеру.
Саме таку назву отримав Міжнародний конкурс, що нині впроваджено літературним журналом "Склянка Часу*Zeitglas". Журнал цей, доречі, теж започаткував у 1995 році і видає по сей день, стало і вчасно, харків`янин - мій земляк і друг. Про конкурс можна прочитати на сайті: https://www.facebook.com/journalzeitglas/
Таланти у Квітки були найрізноманітніші: він добре грав на флейті і на фортепіано, складав духовні концерти, марші і кадрилі, був прекрасним актором, цікаво розповідав, але (за словами А. Маркевіча) - як справжній українець, він був дещо ледачий, надзвичайно любив природу, місячну ніч, квіти та інше, взагалі був в душі великий естет...
(далі буде)
