Скотився день в поділ імлистий ночі, Тужливо десь озвалася сова. Вона засуджує також російський злочин, Котрий смертями землю засіва: «Нема й не буде зроду оправдання Тому, хто руку на життя підняв І розбудив гірке людське ридання. За це його поплатиться й рідня. Допоки світ не спинить темні сили, Що здатні війни знов провокувать, Оплакувати буде мати сина, Який свободу заходивсь кувать. Мудрійте ж, люди! Досить воювати! Чи ж мало місця вже на цій Землі? На зло не можна очі закривати. Прокляття жде отих, що у кремлі!» 12.09.2023 © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 994475 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 22.09.2023 19:50:48 © дата внесення змiн: 22.09.2023 19:51:19 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie