За мотивами відомої пісні «Ах, какая женщина»
В атмосфері ресторану
Не дійду ніяк до тями.
Пристань відчайдушного поета.
На мінорній хвилі ноти…
Ти сидиш якраз навпроти
У нічному сяйві злету.
Раптом сталось саме так:
До брутальних слів мастак.
Хміль у голові шалена.
Полюси палкі любові,
Не підвладні тайній змові,
Зустрічаються на сцені.
Оживає давня мрія.
Промінь юності, Марія.
Ми з тобою знову в танці.
Відчуваю близькість тіла.
Ароматом підкорила.
В коло потрапляю бранців.
Тільки ти з другим – я знаю.
Пестощі його лукаві.
Провести ж тебе – не смію.
Біль у грудях запікає,
Не моя ти – добре знаю.
Ревнощі – отрута змія.
Скільки ж випити вина,
Щоб забулася вона???
Недоречних слів бравада…
Дивна зустріч незабутня.
Тінь минулого присутня.
Почуттів вразливих влада.
Я складу пісенну оду
Про твою чарівну вроду.
Завмирає погляд миттю.
Постать, рухи величаві…
Граціозна кличе пава:
Долям … злитися в суцвітті.
Приспів:
О! Яка ж паняночка... вродлива, пристрасна…
Скарб для мене…
04.10.2023 11.00 –14.57
Дякую, Катюшо, від душі за такий чудовий, приємний для мене відгук. Рідко виходжу в інтернет, на жаль.
Всього найкращого Вам на життєвій та творчій стежині.
Надзвичайно гарно, Тетяночко! Чудового настрою тобі. 
