Уже не тільки губи терпнуть –
Язик геть зовсім занімів,
Адже поміг я трохи серпню
Звільнити сад наш від плодів.
Посмакував дарів од пуза
І обважнів вмить, як на гріх,
Бо оминає ситих муза
Та не летить Пегас до них...
Віктор Кучерук
Пегас — ще та, скажу, скотина,
(Хоч крила підіймуть й слона),
Добре наїджену людину
Не підвезе — болить спина.
І не бере він до уваги,
Що чолов'яга сад звільнив...
Пегас засмучує і ваги
В гарячу пору літніх жнив.
Тож до жаданого Парнасу
Поета жде тернистий шлях,
(Ще й мешти тиснуть — нема спасу,
Всі пальці ніг у мозолях!).
І Муза любить дистрофічних,
Вже не приходить третій день...
Він написав би добре, вічне,
Та від натхнення — ні телень...
Дуже цікавий твір! 
