Ти вільний, гордий? Та невже? Облиш...
Мов гострим лезом утинає ноги
І ти летиш шкереберть і кричиш...
І плачеш бо не маєш встати змоги
Пиху забувши, молиш допомоги
Й повзеш безсило деручи спориш...
Дорога? Вона поруч завжди буде
З узбіччя видно краще, ніж раніш
Як поруч пролітають дивні люди
Не кинуть оком і не хочуть чути
На тебе схожі... Що таке? Мовчиш?
Так стиснув зуби і плекаєш крила
Тріумфу хочеш і якоїсь мсти
Тій силі що тебе отак згубила
І покарала так несправедливо
Віднявши ноги змусила повзти...
Настав той час. Доїв ти всі кислиці
Рвонув у небо. Наче все як слід
Але була незгодна блискавиця
Здійняла меч, гукнула громовиця
І ти упав, немов дозрілий плід...
І ти кричав. І мститись знову хочеш
І ставши рибою - тонув на глибині
Метеликом - на полум'ї тріпочеш
Що доведеш усім - одно торочиш
А сам то на узбіччі, то на дні...
Чому ж для тебе помочі немає?
Чому підтримки так і не дістав?
Ти знов мовчиш і світ весь проклинаєш
Чи як просити зовсім ти не знаєш
Чи інших рятувати не бажав?..
Приречений, самітній і забутий
Ти про недолю тільки гомониш
Про каяття від тебе і не чути
Сидиш в труні обману і облуди
Ти вільний, гордий? Та невже? Облиш...
