Вже на межі
Втомився я бути без тебе
Пустота розриває мене
Подаруй хоча б крихточку себе
Пам'ятав, щоб я вічно тебе
Я без твоїх обіймів порожній
Та загублений у пустоті
Наче човен без моряка у морі
І пливти мені в самоті
Вже не бачу я твою усмішку
Таку гарну неначе весна
Не почую вже я твого сміху
Не скажу про кохання слова
Не відчую вже ти почуттів я
Неземних, що дарувала мені
А з тобою так бути хотів я
Та на жаль тепер тільки у сні
Ти в мені у думках в голові
Усередині на клітинному рівні
Я тобою хворію все дні
І не одужую хоч би як не хотів
