Тут давно немає тепла рук твоїх,
Тільки холод і прірва у свідомості,
У світі вульгарного та безправного,
Де все брудне стає праведним,
Ти — моя горда самотність,
Непередбачуваних життєвих казусів.
Ти герой моїх снів, головне вчасно прийти до тями.
Незрозуміле розлучення, дивовижних обставин.
Усі дивитимуться на падіння
І голосно сміючись аплодуватимуть,
Ну а зльоту заздритимуть,
Звісно вслід, подивившись.
Мені начхати на людські думки,
Нехай собі поради дають
Ми на те й вільні, щоб гори разом згорнути.
