Я простягую руку крізь відстань й війну,
Доторкнутися прагну твоєї долоні.
Лиш тобі довіряю, тобі одному,
Моє серце без масок, без броні.
Як оголений Всесвіт - у душу вікно,
Я не хочу нічим прикривати
Те, як прагне, мій рідний, до тебе воно,
І як вміє безмежно кохати.
Я торкаюсь долонями рідних долонь,
ПростягАючи руки крізь зброю,
Домальовую купол (це захист і бронь)
Я від лиха прикрию собою.
Обійму тебе міцно крізь відстань й війну,
І всім серцем тебе приголублю.
Буду завжди вірна лиш тобі одному,
Бо кохаю, чекаю і люблю!
