Була в кожного, в дитинстві
У нас бабка-оберіг,
Що виводила нас в люди,
Взявши руку, й за поріг
З материнської колиски
Перший крок робила...
В нас на вулиці Багрійка,
Бабка да-а-а-вно жи́ла.
Перший спомин не лице,
То спомин події,
Десь у році шістдесятім
Відбулись ті дії.
Пам'ятаю привела
Мене в зал великий,
На стіні портрет висів
Діви світлоликий.
Був "портрет" на всю стіну
В золотім промінні
І маленький "хлопчик" був
У тому видінні.
Намальована була
Всесвятая Мати,
Улашківська Чудотворна
Чи міг я то знати?
Про ті Веди, про Оклад,
Біло-срібні хмари,
Для малого то були
Дивні, справжні чари.
Може бабка про це все
Мені і казала,
Тільки пам'ять один Образ
Той закарбувала...
Маки в бабки на городі,
Коноплі під плотом,
Мур із плитки, із Серету
Ліплений болотом.
І постійно у́смішка
В бабки на лиці
Та гостинці всім від неї
В дитячій руці.
Пруньки-сливки, варениці,
З бляту бараболі,
Гарбата із різнотрав,
Хліб з часником в солі...
В бабки все стояв вишняк
В маленькім віконці,
У графінах, бутилках
Доходив на сонці.
Коли мала "гризь", то пи́ла
Ковток для "сугрєву"
І вже старших нас навчила
Лікарському диву.
На кілограм вишень стиглих
Цукру два стакани,
Пересипати, накрити
Й позаздрять гурмани.
Через місяць, півтора
Достигне лікарство...
Ні, все-таки незабутнім
Є бабчине "царство".
22.06.2023 р.
У Вас тут навіть рецепт є від бабки Багрійки. 
