РАБСТВО
Що таке рабство?
Напевне, що в нашому прогресивному ХХІ столітті це питання виглядає дещо недоречним. Адже рабство існувало колись, дуже давно, за часів рабовласницьких держав. Пам”ятаю як про це оповідалося в підручнику з історії (напевне, що за четвертий клас). І ще пам”ятаю своє гнітюче враження від того, що рабів часом ставили нижче, ніж тварин. Пам”ятаю пісню рабів, наве-дену в підручнику: “Працюйте раби, працюйте! Адже сьогодні прохолодний день.”
Тож в моєму розумінні РАБ — це людина, яка не може жити так, як їй хотілося б, бо вимушена під тиском якихось обставин підкорятися не своїй, а чужій волі.
І тим не менше, рабство існує і зараз, незважаючи на де-мократію і всі її незаперечні чесноти. Особисто мене дивує рабс-тво, якому людина підкоряється добровільно, за власним бажан-ням. І таких людей чомусь з”являється все більше і більше...
ххх
Кожна людина живе так, як заведено у суспільстві.
Зоя, як і всі діти її оточення, з семи років пішла до школи, вчилася добре, тож одержавши атестат вступила до інституту. Там познайомилися із Сашком, згодом справили весілля та й зажили, як і більшість людей того часу: закінчивши інститути працювали на промислових підриємствах, аж поки не розпочалася перебудова. Спочатку почав занепадати завод, на якому працював Сашко. Щоб якось вдержатися “на плаву” керівництво спер-шу почало скорочувати робочі дні,тижні, а разом з цим і розмір зарплат, а далі — скорочувати робітників.
Дійшла черга і до Сашка.
На той час в сім”ї вже підростало двійко діточок: хлопчик і дівчинка, як і в більшості сімей того часу. Зоя ще деякий час працювала, але незабаром збанкрутувало і її підприємство і всі його працівники поповнили лави безробітних.
Сашко шукав роботу, і таки знаходив, то хоч і скрутно, але таки виживали. Зоя ж тепер цілими днями була вдома, бавилася з дітьми, яких через нестачу коштів вимушені були забрати із дит-садочків. Скоро звикла до статусу домогосподарки і зовсім не переймалася тим щоб хоч якось заробити грошей або зекономити виростивши овочі і фрукти. Навпаки навіть перестала їздити на дачу бо зовсім не хотілося їй там працювати.
До дітей, поки були маленькими, ставилася як до живих іграшок. Але діти мають звичку виростати: ось уже школярики, ось уже синок, а далі і донечка вступили до технікумів. Тому Зоя вважала, що вони вже достатньо дорослі для того, щоб бути са-мостійними. Якось нудно стало жити... От би їй щось таке, щоб можна було і надалі з ним гратися!
Тож і завела собі собачку. А що? Гарна іграшка: накорми, погуляй з нею, а там і бантики зав”язуй, купуй їй всілякі комбі-незончики та інші витребеньки, яких у продажу з”явилося безліч, а ще треба слідкувати за модою, купати дорогими шампунями, стригти, та робити собаці манікюри, не кажучи вже про до-роговартісні послуги ветлікарів та щеплення - обов”язкові (і не дуже). А документи для собачки! Теж, щоб їх оформити треба затратити час і немалі гроші.
Слава Богу, Сашко почав знаходити більш-менш пристойну роботу, хоча бувало і ненадовго, бо приватні фірмочки швидко з”являлися, але не навчилися залишатися “на плаву” в бурхливих каламутних хвилях “дикої конкуренції”. Останнім часом освоїв декілька будівельних професій і працював з ранку і до пізнього вечора. Робота важка, приходив додому виморений і увесь запо-рошений цементом. Але прийнявши душ і позаглядавши у порожні каструлі, закачував рукави і нашвидкоруч готував щось поїсти на всю сім”ю. Зоя без будь-яких застережень сідала до столу, а повечерявши, командувала: - Сашуню, збирайся! Підемо вигулювати нашу Принцесу.
-Зою! Сьогодні був такий важкий день! Мені б відпочити.
-Ось і відпочинемо разом на свіжому повітрі.
Сашко приречено зітхав, одягався і вони йшли на пустир, де Принцеса, зробивши свої необхідні справи, весело гасала по густих заростях бур”янів, збираючи на свою “шубу” безліч пиляки і всілякого мотлоху. Прийшовши додому Сашко мив і витирав їй лапи, а “шубу” вона витрушувала сама, де і коли їй заманеться.
-Зою, для чого нам потрібна ця собака? Від неї стільки клопоту! І бруд у квртирі, і стільки грошей кожного місяця іде не тільки щоб прокормити, але і на інші речі. У моїх дідуся і бабусі собака завжди був на цепу, жив у дворі, у власній будці і його обов”язком була охорона двору і будинку. Собака не повинен жити у міській квартирі!
-Зате моя Принцеса така гарна і завжди весела! А як мені радіє! Здається, що ніхто в сім”ї не любить мене так, як вона. І я її також дуже, дуже люблю і зовсім не хочу розлучатися.
Поступово і Сашко звик і терпляче служив Принцесі.
Тим часом діти стали дійсно самостійними, мали роботу, свої сім”ї і тепер жили окремо. Життя плавно плинуло у своєму руслі, коли раптом сталося те, чого більшість мирних людей не чекала.
Війна! Часто гули сирени і треба було бігти до бомбосховищ. Вони були зовсім не обладнані, більшість у підвалах будинків, де люди сиділи на незручних, наспіх сколочених лавах і стояв пил, піднятий із земляної підлоги ногами десятків відвідувачів. Це було неприємно і особливо неприйнятно для малих дітей. Тож якось ввечері Зоя сказала Сашкові:
-Так, я з донькою і онуком їду за кордон, а тебе точно не випустять із країни. Тож залишаєшся на хазяйстві разои із Принцесою.
-А чому ти не хочеш забрати її з собою? Адже у собаки все є, навіть закордонний паспорт! Ти не працюєш, донька також у відпустці по догляду за дитиною.
-Про що ти говориш! З собакою стільки мороки! Краще нехай залишається вдома.
Ось тоді і відчув Сашко, що то є — справжнє рабство! Роботи, а з нею і грошей ставало менше, а Принцесі треба купувати спеціальний корм, ціни на який постійно стрибали догори. Тож часто самому доводилося залишатися напівголодним. Прийшовши ввечері додому вимушений був у будь-яку погоду, попри втому чи погане самопочуття кормити, споряджати Принцесу і вести “на прогулянку”. А потім мити їй лапи і вимітати із квартири шерсть і бруд, яких невідомо чому кожного дня було чимало. Рано-вранці Принцеса будила його і, не додивившись солодких ранкових снів, не встигши відпочити, Сашкові знову і знову доводилося прислуговувати собаці.
Ось так.
Так хто в цій ситуації хазяїн і хто раб?!
18.12.2023
ID:
979881
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 11.04.2023 12:40:46
© дата внесення змiн: 11.04.2023 12:40:46
автор: Людмила Григорівна
Вкажіть причину вашої скарги
|
