-Народе мужній, де ти? Де ти? - гукала Влада з висоти.
Ішло відлуння лісом, степом
По бездоріжжю у світи.
Народ стояв, дивився вгору.
В підніжжі Влади жив повік.
Під небом бачив чорний морок
З брехні і хитрості. Не втік -
Народ стояв, насупив брови,
До грому й блискавки вже звик.
До Влади сміло він промовив:
-Згори тече брудний потік!
О Владо, Владо, схаменися!
Зі мною стань у стрій один,
Щоб не згоріти, як пшениця,
щоб не змолов всіх лютий млин!
Чудовий вірш! 
