Неймовірні пригоди Путіна і Шойгу
Зібрався Путін і Шойгу, на інспекцію в тайгу,
Щоб ретельно перевірить, чи нема кого в боргу.
Чи йому ніхто не винен, приховав хто може щось,
А Мєдвєдєва не взяли, йому місця не знайшлось.
Полічити Путін хтів усіх білок, соболів,
Всі дерева взять на облік, щоб ніхто їх не спилив.
Чи олені покотились, чи верблюди потелились,
І чи всі сибірські ріки від морозу зупинились.
А Мєдвєдєв, сукин пес, мав там власний інтерес,
Нафту потихеньку тирив, щоб купити Мерседес.
І з місцевим ієреєм, газ качав у Еритрею,
Дуже він хотів придбати табуретку із Ікеї.
Їхати рішили разом, президентським літаком,
Путін першим вилітає, а Шойгу летить слідом.
- Як це так воно буває? – скаже добрий чоловік.
Це така військова хитрість, щоби ворог не просік.
Виповз Путін із барлоги, подививсь на білий світ,
Натягнув десяток масок, аби не вхопить ковід.
Взяли його попід руки, завантажили за мить,
Стартували, ззаду Шойгу кукурузником чадить.
Як проскочили Урал, в них заклинило штурвал,
Окрім того, з кочегарки усі дрова хтось покрав.
То Мєдвєдєв, сукин кот, зіпсував їм самольот,
Щоб інспекція накрилась і невдалим був польот.
Путін дуже сі злякав, навіть памперса дістав,
Але це не врятувало, все одно в штани наклав.
Замінив собі підгузник й переліз у кукурузник,
Там Шойгу педалі крутить, сивочолий підлабузник.
Тільки сів він віддихнуть, а Мєдвєдєв тут як тут,
Знову їм зробив капут і поцупив парашут.
Їх на вулицю штовхнув, навіть оком не моргнув,
І попадали в тайгу, Путін разом із Шойгу.
Та вони не розгубились, на підгузках приземлились,
Але якось так невдало, за гиляку зачепились.
Їх з гиляки познімали два місцевих камчадали,
Привели в своє село де нічого не росло.
- Чи парується олень, чи не вивівся тюлень?
Путін зразу відкриває свій інспекторський портфель,
Їм говорить якась тьотка: - Вам потрібно на Чукотку,
Бо у нас одні собаки, а все інше нам до сраки.
А як будете буріти, можем вас у щах зварити,
Бо кремлівських лакоминок ще не їли наші діти.
Пийте краще кухоль бражки і сідайте на упряжку,
Як проїдете Байкал, то влаштуєте привал.
Поки їм те говорили, вони швидко брагу пили,
І вде п’яних і рум’яних їх у сані положили.
Ну а тьотка, та непила і у рельсу подзвонила,
Щоб виходили буряти, гостів скоро зустрічати.
А Мєдвєдєв, теж не пив і дзвінок перехопив,
Він верховного бурята за цукерку підкупив.
Скинув йому координати аби Путіна прибрати,
Ну і разом з ним Шойгу, закопати десь в тайгу.
Поганяють вони сані, їдуть весело лісами,
Але, правда, тільки з горки, а під горку тягнуть самі.
Ще й пурга їх закрутила і прийшлось піднять вітрило,
А із компаса крізь дірку витік весь запас мастила.
Вони з горя забухали, з луків голосно стріляли,
Потім на усе забили й повернулись до Уралу.
Знову каже їм та тьотка: - Ми ж вас вислали в Чукотку,
Плюс буряти біля хати вже заждалися чекати.
А Мєдвєдєв, *** лис, він бурятів сам привіз,
І у баночці з під кави, заховав в сусідній ліс.
Потім їх тихенько взів, з тої баночки дістав,
Відпустив усіх в тайгу – ловить Путіна з Шойгу.
Путін, як про це дізнався, знову у штани злякався,
А Шойгу із переляку аж до білочок набрався.
Вони білок тих спіймали, на них верхи поскакали,
І сховалися собі, у таємному дуплі.
Оточили їх буряти, стали у дупло плювати,
Щоби можна було потім, їх на вудочку спіймати.
Та у білок, напровсяк,був в дуплі новенький танк,
І з десяток літаків, аби бити ворогів.
Путін взяв собі літак, прив’язав до нього танк,
Посадив Шойгу на весла, щоб не їхав просто так.
Вилетіли вони вдвох, із дупла, як той горох,
І поплили в літаку, з таком ззаду на шнурку.
Їх буряти розкусили, літаку зломали крила,
У Шойгу забрали весла й Джавеліном танк спалили.
І Мєдвєдєв не дрімав, з Байрактара їх дістав,
Й опинилися в гробу, Путін разом із Шойгу.
Тут подумає читець, що цій казочці кінець,
Що герої наші вмерли і що ім настав капець.
Їм на виручку прийшов, кінь педальний – сам Лавров,
З гробу їх повитягав, взяв і реанімував.
Порішили вони втрьох, викопати супер-льох,
Ну, такий шикарний бункер, де би Путін вже не здох.
Половили всіх бурятів, дали в руки їм лопати,
Наказали землю рити, якщо хочуть вони жити.
Жити всі вони хотіли, дуже справно землю рили,
Десь за місяць, може два, спромоглись на дві могили.
Навіть гарно їх прибрали і в куточку написали:
«Велкам ту шикарний льох», а ще нижче: «Путін – лох».
Написали по бурятськи, ніби, начебто по братськи,
Але задом наперед, щоб ніхто не прочитав зненацька.
Путін зовсім не читав, а Шойгу знов забухав,
А Лавров, той взяв словник, переклав і зразу зник.
Пропливав повз них бобер і надибав Іскандер,
Спробував його на зуб, простудився й зразу вмер.
Перед смертю розказав, де скарби він заховав,
І два брата акробата поспішили їх шукати.
Вилізли вони з могил, подалися у Тагіл,
Їх туди підвіз за гроші один дивний крокодил.
Він до річки Єнисею, прилетів аж з Еритреї,
У сосну тут закохався, з нею жив, не розлучався.
Річкою пливе сосна, крокодил її трима,
Над поверхнею видніє лиш порепана спина.
На спині сидить Шойгу, весь замотаний в фольгу,
Ну, а Путін іще вище, дивиться вперед і свище.
Крокодил той свист почув, каменем на дно пірнув,
Навіть про свою сосну, з переляку він забув.
Бо, як тільки хто свистів, він тонув, що було сил,
Ну, а Шойгу з Путіним, потонули разом з ним.
Там на дні, серед бур’яну, віднайшлось два барабани,
Стали вони в них дудіти, щоб прийшли до них шамани.
Не дудів лиш, крокодил, бо звалив назад у Ніл,
І сосну туди не взяв, бо вже пальму покохав.
А шамани із закутку, узяли електровудку,
З дна цих двох дістали нею і вхопили їх за грудки:
- Звідки ви взялись, приблуди, не мовчіть, бо бити будем.
- Не женіть нам тут пургу, Путін я, а він – Шойгу.
Ми повстали із могил і пливемо у Тагіл,
Аби скарб собі забрати, що бобер нам заповів.
- Той бобер вас обдурив і скарби давно пропив,
А щоб грошей припідняти, треба вам війну почати.
Тільки не з Китаєм – ні, бо опинитесь в труні,
І з Америкою – ні, не здолаєте її.
Воювати, очевидно, треба з братом і сусідом,
От йому й грабуйте хату, ось така фігня, малята.
Ми в вівторок чи в середу, нашаманим вам побєду,
Тільки ви пообіцяйте всім нам по велосипеду.
Повертатися в Москву вам не треба, бо в Криму,
Вас чекає перемога, тож збирайтеся в дорогу.
Верхом зась вам йти, оскільки, вас шукають дикі білки,
Ви украли у них танк, так що лізьте через дірку.
Ось вам зуби від коня і копайте навмання,
А щоб з шляху вам не збитись, будем ми за вас молитись.
Цілий рік вони не спали, все копали і копали,
Землю, ту, що вибирали, у кишені насипали.
Каже Путін до Шойгу: - Я нічого не пойму,
Ми ж уже повинні були опинитися в Криму.
Трохи ми з дороги збились, від маршруту відхилились,
Видно, ті шамани кляті,так за нас і не молились.
Та, нічого, зміцним дух і будем копать на нюх,
Він мене не підведе, в Севастополь приведе.
Нюх їх дійсно не підвів, в туалет якийсь привів,
Добре, що на унітазі ніхто в той час не сидів.
Припідняли вони кришку, виглядають тишком-нишком,
Й поки не прийшов хтось срати, вистрибнули і тікати.
Вже на вулиці спинились, до паркана притулились,
Подивились на всі боки, де ж це вони опинились?
То не Крим, не Севастополь, то північна десь Європа,
Усе придбано, не брудно, стало їм від того нудно.
Геї там кругом гуляють, по голандськи розмовляють,
І усіх, кого зустрінуть, «косячками» пригощають.
Як побачили цих двох, підняли переполох,
Так попали в Гаагу, Путін разом із Шойгу.
Як вони це зрозуміли, то від страху оніміли,
Шлангами поприкидались, і всі сфінктери відкрили.
Геї шланги ті узяли, добре їх повідмивали,
Й потягнули тих приблуд, в міжнародний карний суд.
А там вже уся полова – Кисельови, Соловйови,
Всі Скабєєви, Попови, Сімоньяни і Ткачови.
І Володін з Кірієнком, вже стулили свої пельки,
І Рогозін і Гризлов, як же їм не повезло!
Золотов – живий упир, Суровікін, як пузир,
Конашенков і Пригожин, і Кадиров з ними тоже.
І Мєдвєдєв, *** пес, і Лавров жує овес,
Ззаду всіх сидить Кирил і кричить: - Я був за мир!
- Встати всім! – сказав суддя. Путін шепче: - Це не я!
- Вас судитиме Земля! Путін знову: - Це не я!
- Відповідь дасте за все! Путін в крик: - І я не це!
- Покарання не мене! Путін стогне: - Я це не!
- Ви, шановний, не блазнюйте, не кричіть і не ремствуйте,
Рівно сядьте, як у школі, й те, що я скажу почуйте –
Всі, хто винен у війні, рік просидять у лайні,
У одній великій діжці, щоб покаялись ви трішки.
Кого скривдила війна, будуть додавать лайна,
Всі охочі, скільки схочуть, доки не буде сповна.
Потім, всіх вас, гівнюків, як моральних мертвяків,
Ми відправим на орбіту, геть у космос, з цього світу.
Там, у затишній безодні, ви, опудала безродні,
Будете лякать прибульців, ядовитим сірководнем.
Ну, а тут вас всі забудуть, навіть спогадів не буде,
Бо немає на Землі, місця всім таким, як ви.
ID:
968623
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Політичний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Гумористичні й жартівливі вірші дата надходження: 18.12.2022 08:27:07
© дата внесення змiн: 18.12.2022 08:27:07
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|