гарбуз – сейсмограф в сонячній системі
в полях де сказ напав на полуницю
бджола дрижить наскрізь пробита склом
а яблуко липневе ще кислить
світ у спочинку в глибині дилеми
скарби свої ховає під спідницю
нерівно дихає зітхає ходить боком
і в соромі метеликом горить
де по зварному шву інваріантів
бджола повзе в гарячій стратосфері
зав’язує у вузлик дивний простір
на вхід і вихід ставить чергових
вона на смак розводить дуелянтів
що чубляться від ранку у етері
словами …бо давно не дружать з мозком
і губляться у звуках горлових
вона важка медова і солодка
її не вхопить ні гроза ні вітер
у глек влітає без страху і з глеку
і жало наставля на ведмежа
щоби в піке гладка й неповоротка
з крилами згорнутими у рядок без літер
свій скарб набутий у липневу спеку
додати до гарячого коржа
де на краю в Декартовій моделі
яка нудьгує нишком під матрасом
вона потроху знов змалює хрестик
і нолик втулить в кліточки нові
сім гострих стріл приховуючи в тілі
хітин у неї є для всіх каркасом
але на жаль вона не тихий месник
ій можна кіл тесать на голові
вона не впнеться у чужі санчата
не вхопиться за діда бабу ріпку
не покладе всі зуби на полицю
не покохає мертвих від душі
як той Іван що в ніч горлав затято
коли зривав шеврона Z -наліпку
лякаючи дівицю білолицю
сам у страху ховаючись в кущі
наш дивний світ розбитий на частини
не залишає місця малоросам
незаймані так досконало схожі
бо смерть й життя як масло і вода
в пустій підземці наче в Палестині
нагани вже вросли в стегно Ероса
в марких і одиноких перехожих
така швидка й невпевнена хода
151222