Прилетіла сорока з далекого краю,
Звідки прилетіла не сказала вона.
Всілась біля вікна з якого виглядаю,
Скрегоче, що вісточку мені принесла.
-Не журися так немолодий чоловіче,
Скоро закінчиться ця проклята війна.
Згине оце загарбницьке військо вороже,
Як пропада від сонця ранкова роса.
Глянула сорока на опустошені гори
І в очах сорочиних блиснула сльоза.
Де були колись ліси, як зелене море,
Тепер навкруг пеньок за пеньком вигляда.
Згадала, як тут гніздились в лісах сороки,
Шукала хоч одну родичку. Не знайшла....
Виженемо ворогів! Буде Україна!
Буде вигнана уся жадібна шпана!