Війна. Війна вбиває зразу двох:
І ворога, і добре серце жертви.
Почуття страшні всі бачить Бог,
Як каяття приймаючи пожертви.
Грішна темінь, імператриця підла,
Вона підступно варить чорну кров,
Порохом з каміння засипає серце.
Надіється, що вб'є святу любов...
Не усміхайся, суко! Ікла заховай.
Не по зубах тобі козацький дух.
Для захисників загиблих - рай:
Смертю змили кров зі своїх рук.
У муках очистили серця від люті...
Війна - вона вбиває зразу двох.
Дай сили, Боже, не закам'яніти.
За ненависть прости нас Бог.
І за прокльони вибач матерів,
Котрі дітей загиблих хоронили.
Тим, хто оплакував своїх синів
Зціли серця, утіш їх, і дай сили.