Ти залишилась сама,
Після корозії власної долі.
На початку її блиск,
Ніби нікельованої ручки
Дверей новенького Мерседеса.
Заздрили тобі,
Близькі та далекі,
Твоєму чоловікові,
Твоєму добробуту,
Твоєму щастю.
Бог не давав дітей.
Чоловік не міг
Миритися довго з цим.
Чужих не бажав заводити,
Коли тебе покинув.
Ти іншого не хотіла,
Як він дітей.
Сивина чорного волосся,
Ілюструє твою одинокість.
(Верлібр)
22 листопада 2021 р.