У світлі вічності
« Летять літа за обрії птахами...»
Ілюзія
Нічого тужити за одною,
поки є удача... далебі,
та чарує юною красою,
інша буде вірною тобі.
Поки вибір є у цьому світі,
а на той спішити не з руки,
маємо радіти і любити
те, що нам подовжує роки.
Поки ще літаємо птахами,
вирій наш у світлій далині...
там і я на білому коні
і донині... і поза світами
юною школяркою, так само,
інша усміхається мені.
У кінці тунелю
« Відлетіло у вирій минуле...»
Видумка
Не чекай на мене вечорами.
Я прийду, приїду, прилечу
тими горобиними ночами,
за якими плачу і плачу
оцією тугою гіркою,
поки нас єднає самота...
хай хоча би спільною журбою,
як не є, подовжимо літа,
як не є... а у кінці тунелю
іноді ще жевріють пастелі
світла, що приховує імла...
не вини, що не тобі одному
на зорі, багато літ по тому,
я свої надії берегла.
Це так Відень щеддрить тобі? 
